ПРО МОЛИТВУ РОЗАРІЙ

Розарій або Вервиця це не лише молитва; це чудовий засіб освячення і духовного поступу. Ці молитовні роздуми над радісними, скорботними, славними та світлими таємницями життя Ісуса Христа і Марії, також покликані допомогти нам роздумувати над власним життям. Роздуми над цими таємницями є водночас роздумами над Євангелієм.

Розарій одна з найкращих шкіл доброчесності і життя християнського. Без сумніву, не можна наполегливо розважати таємниці життя Ісуса і Марії та не втілити у життя те, що з них будемо черпати.

Як сказав Пій XII: “Душа почувається затишніше, коли йде дорогою, вказаною Ісусом і Його Матір’ю”. Марія наближається до нас, бере за руку і вчить жити так, як Вона Сама жила на землі коло Свого Сина.

Святий Іван Павло II вказував, що найбільша таємниця Розарію в тому, що він “вводить нас в живий контакт з Ісусом через Серце Його Матері”.

КОРОТКА ІСТОРІЯ РОЗАРІЮ

Молитва на Вервиці зародилася в глибоку давнину II століття. На Сході, у Сирії, християни, побудували перші монастирі, почали молитися там, нанизуючи сушені зернята ягід на шнурочки. Отож назва “вервиця” походить саме від слова “верв”, що означає “шнурок, мотузка”.

На Заході великим шанувальником молитви на Вервиці був cв. Домінік (1170-1221). У Тулузі 1214 року перед ним з’явилася Божа Мати і попросила поширювати молитву на Вервиці поміж християнами. У XV столітті в Західній Європі, де молитва на Вервиці була майже забутою, бл. Алан де Рупе (1428-1475) допоміг відродити її. Пізніше місіонер cв. Людовік Гріньйон де Монфорт (1673-1716) у молитві на Вервиці показав, що вона не тільки допомагає навертати і спасати людські душі силою молитов Отче наш і Богородице Діво, а є входженням у глибокі таїнства життя, смерті, і воскресіння і слави Ісуса Христа і Діви Марії.

У розповідях про св. Франциска згадується такий випадок: один молодий чернець ревно відмовляв cв. Розарій щодня перед обідом. Одного разу він не зумів його вчасно відмовити. Щоб не порушувати своєї обітниці, він просив дозволу від настоятеля на запізнення до обідньої трапези і пішов до монастирської каплички. Настоятель, зауваживши, що хлопця досить довго немає, послав до каплички іншого брата. Зайшовши туди , він побачив, як молодого ченця Матір Божу та двох ангелів огортало дивовижне сайво. На кожне Богородице Діво… з уст молодого монаха виходила біла троянда, її підхоплювали ангели та оздоблювали нею корону на голові Пречистої Діви Марії…
Тому Вервицю називають ще Рожанцем, що в перекладі означає корона троянд (рож).

Блаженний Алан де Рупе говорив, що Розарій із 150 Богородице Діво є великою короною із білих троянд для Марії, а Розарій із 16 Отче наш– малою короною із червоних троянд для Ісуса.